ДНІ ПАМ'ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті і примирення і, визнаючи, що держави-члени можуть мати свої дні перемоги, звільнення та святкування, запропонувала всім державам-членам, організаціям системи Організації Об’єднаних Націй, неурядовим організаціям і приватним особам щорічно відповідним чином відзначати один з цих днів або обидва ці дні як данину пам’яті всім жертвам другої світової війни.

У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі», у Вірменії – «День Миру», у Норвегії – «День визволення», у Словаччині – «День перемоги над нацизмом», у США – «День Пам’яті», у Франції – «День Перемоги», у Чехії – «Національний День».

2014 року вперше в історії України офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом проходили два дні — 8 й 9 травня. Планувалося, що й надалі в Україні вшанування загиблих розпочинатиметься 8 травня — разом з Європою та світом, і продовжуватиметься традиційно 9 травня.

24-го березня 2015-го року Президентом суверенної європейської України був підписаний Указ № 169/2015«Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни», яким тепер і українська спільнота повернулася до цієї славної традиції.

Ми пишаємося тим, що народ України зробив внесок у досягнення перемоги і спасіння людства від нацистського поневолення. Віддаємо належне тій величезній ролі, яку відіграли у розгромі фашизму всі держави антигітлерівської коаліції. Багато десятків мільйонів людей віддали свої життя в ім’я досягнення перемоги.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за свободу і гідність людини. Віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни».

З кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше. Настане день, коли вони підуть від нас у вічність і дуже важливо не забувати до чого призводять людські амбіції, які зав’язуються на культі окремої людської особистості і зарозумілість, зведена на рівень державної політики: відверта брехня, підступність і бажання збагачення за рахунок ближнього свого сусіда. В іншому випадку ми маємо всі шанси на повторення тих жахів, відблиски яких, на превеликий жаль, ми спостерігаємо останнім часом між сусідніми народами.